OKSANA MAKOWIEC
author poet writer
ЦВІТЕ НАШ ДРЕВНІЙ КИЇВ
Цвіте бузок у київському парку,
на пагорбах. У чарівному вбранні
мов наречена, в трепетнім чеканні,
що зір сяга долина за Дніпром
у пахощах, понад чудовим парком.
А серце і радіє, й завмирає, -
Воно ж бо так розчулено кохає
Оцю весну із запашним бузком.
Аж рветься із грудей: не треба раю...
Бо рай – то Батьківщина у цвіту,
в прекрасному і запашнім бузку
цвіте наш древній Київ над Дніпром.
МІСТО МОЄЇ ЮНОСТІ
Місто моєї юності –
Київ у цвіті каштанів.
Місто моєї зрілості –
у снігових проталинах.
Місто моєї юності –
бузками заквітчані парки.
Місто моєї зрілості –
Київські вулиці й арки.
Місто моєї юності
пам’яттю оберігаю.
Місто моєї зрілості –
люблю і не забуваю.
ПОВЕРТАЮСЬ НАД ДНІПРО
Так хочу опинитись над Дніпром,
Де в тихих водах зорі миють очі.
Де в полохливих сутінках дібров
Стежки травою поросли мої дівочі.
Так прагну опинитись над Дніпром,
Де красень Київ обрамляє лівий берег.
Де ясен місяць із Коромислом-Ковшем
В одній упряжці, і казковий легіт.
Я завжди повертаюсь над Дніпро,
Вмиваюсь водами його лиманів.
Цілюща сило – Рідне джерело,
Ти переважуєш всю велич океанів!
ГОЛОС СТОЛИЦІ УКРАЇНИ
Ню-Йорк називають «столицею див»,
А Прагу – ґотичною, та не для рими,
Своєю красою, назавжди, мене полонив
І величчю - Київ, столиця Руси-України!
Є парки в містах – рук творіння людських,
У Парижі, у Лондоні, в Торонто й Берліні.
Один місто-парк, на схилах Дніпра, височить
Древній Київ, прекрасний, столиця Руси-України!
Дніпро наш, Славутич, пороги міцні
Не ховає, а місто зелених і пишних каштанів.
До Чорного Моря ріка котить хвилі свої,
Обрамляючи пам’ятний, зоряний Канів.
Там, на кручах Дніпрових, у граніті застиг
Великий Шевченко Тарас – співець України.
Пророк і Кобзар, його муза безсмертно звучить
І славить народ, і вічну красу Батьківщини!
І де не буваю, чує серце моє один клич.
У Київ завжди повертають думки і стежини.
Іду в Україну, до рідних отих берегів і облич,
Упевнено зве мене голос Столиці моєї Країни
ДО ТЕБЕ, КИЄВЕ, ЛЕЧУ
Всю Київську Венецію,
Хрещатик, Оболонь,
Давно уже не бачила,
Була в світах далеких.
Мов проминуло
Кілька сотень літ...
До тебе, Києве, лечу
Тепер, немов лелека.
Ще з літака
Всміхнулися твої
Нові масиви –
Харківський і Воскресенка.
Немов почула
Шелест цих тополь,
Що на Бульварі, імені
Великого Шевченка.
Ти зустрічаєш
Свіжістю обнов,
Де з розмахом
Новий зростає Київ.
І передзвонами
Оновлених церков
Завжди гостинно
Зустрічає рідний Київ.
Та неповторністю
Своїх Печерських Лавр,
Величністю церков Софії.
В історії, священний дар,
Застиг монументально,
Древній Київ.
Піднявсь з руїн –
Й у величі стоїть
Михайлівський Собор,
Знов бачу я - Золотоверхим.
А над Дніпром
З хрестом в руках,
Святий царює Володимир
Добра і віри жезлом.
Потужні хвилі,
Ним освячені,
Та широчінь Дніпра...
В коромисла мостів
Нова індустрія впліта
Майбутній час,
Немов звиває еру
У модерні перевесла.
Оновлений ти – Києве,
Столице України!
Сталеві маґістралі –
Це не сон...
Упевненій ході твоїй радію,
З тобою моє серце – в унісон !
Anna Sokol
Anna Sokol
ПОВЕРТАЮСЬ
Я повертаюсь в край лелечий,
Де догоряє літній вечір.
В повітрі - дим старої хати.
Але не ждуть в ній батько й мати.
Високі виросли смереки,
Осика й липа, недалеко
По стежці, по старій дорозі
Я поспішаю у тривозі.
Чи стріну рідних і знайомих?
"На крилах мрій" лечу до дому.
Бринить сумна на серці пісня,
Бо ностальгія в нім не лишня...
МИТЬ І ВІЧНІСТЬ
Над пахощами липи і троянди
Роїлись бджоли, далечінь буяла.
Незримо, день за днем, за літом - літо
Щаслива юність невблаганно проминала.
Куди ж поділась та погожа днина?
Завзятість зникла з юного чола...
В переліску вже одцвіла шипшина,
Одпалахтіла квітом край села
КОСМІЧНА ЗАГАДКОВІСТЬ
В безмежнім зорянім просторі
(Мигтить невпізнаний фантом)
Пливуть то в злагоді і мирі
Галактик сім'ї у етері,
Відомим їм лише шляхОм.
В космічнім безконечнім леті
(Немов палаюча змія)
Якась з'явилася комета,
Навстріч їй - друга, звіддаля.
Хто ж побажає їм зустрітись?..
Куди летять і звідкіля?..
А може, з Півночі на Південь
Їх тайно привела любов?..
Щоб в Космосі шукати друга,
Зійтись на мить або хвилину,
Та й розійтись простором знов.
В бурхливому бездоннім морі,
У Космосу стрімкім простОрі
Комети, кликані судьбою,
Щасливіш будуть, хоч хвилину,
За всі Світи, поміж собою.
Та Космос видно лиш здаля...
КОСМІЧНА ЧАЙКА
Далеким лиманом й по-над океаном
Ясніється неба блакить.
А чайки літають, тугу навівають,
І море ширике шумить.
Позич, чайко крила, щоб я полетіла
В країну, де мила земля.
Де музика грає і пісня лунає,
Де щебет дзвінкий солов'я.
Несіть мене хвилі за обрії сині,
Там зорі сміються ясні.
Симфонія Всесвіту в простір лунає
І душу бентежить мені.
Взяла в мрії крила, у вись полетіла,
До зір, що нам сяють здаля.
З космічного лету найкраща планета
Це рідна планета - Земля!
КОСМОС І ПРОСТІР
У невідомому просторі
Всесвіту
Кружляє планета
Земля.
У нескінченності вічного
Космосу
Маленька частинка здаля.
І хто зна, чи є ще подібна
у просторі
Планета, як наша
Земля.
Мабуть, в нескінченності
Вічності Простору
На неї подібних - нема.
......
А може, в безмежнім,
Етерному Всесвіті
Хтось бачить
Зелену Зорю.
І мріє дістатись
Далеких Галактик,
Щоб Землю збагнути,
Твою і мою...
КОСМІЧНИЙ КАЛАМБУР
Кружляючи у хаосі космічному,
Долаючи всі виміри у часі,
Появиться "фантом із потойбічного",
Стрілою пронесеться на Пегасі.
Ми всі - із вимірів, а виміри - із нас.
Іще космічна алгоритмика нездана.
По гранях Всесвітів, стрілою, мчить Пегас
Де ангели, співаючі: - Осанна...
Живем в проекціях, які торкають нас.
І вічність, й нескінченність - невблаганна.
Нас манить Всесвіт, земна планета водночас.
Таємність, однозначно, невпізнанна.
СЛОВО ПРО ДРУЖБУ
Колега. Друг.Товариш...
У стократ споріднені слова.
Близькі й відомі.
Відтінок в кожному
таїться свій,
однак...
Надійність.
Відданість,
підтримка
і опора.
В хвилини смутку,
чи в лиху
годину,
Розрадить словом,
ділом
допоможе
Порадник твій.
Найкращий,
вірний друг,
як брат.
То щастя,
коли в тебе
є така людина.
Коли в житті
відчутне
чиєсь міцне
плече.
Хто не зрадить,
не осудить,
не сфальшивить.
А зрозуміє так тебе,
неначе рідний
брат.
І все ж,
о друже
добрий мій,
Цю древню мудрість
осягнуть
зумій.
Хоч друзів
всіх шаную
і люблю я.
Як менше
маєш
їх,
То й менше
ворогів
у тебе буде.
І не продасть
тоді тебе,
мов Юда,
Найкращий,
найвірніший
друг.
Чи то
колега
твій...
A WORD ABOUT FRIENDSHIP
Colleague. Friend, or Buddy,
The worlds are closely interwoven,
Well known and clear,
Yet in each word
There is unknown
Surprising bird...
Friend to rely upon,
Who faithful is,
Good for support and footing.
In the time of sadness,
Or in the time of grief
Is helpful by good deed
Adviser, rather,
Same earth from birth,
Like a brother.
It's a real fortune
If you have such a friend,
To lean on a shoulder at the end.
The Faithful friend
Without falsity or blame,
You and such a friend are both the same.
However try to understand
The ancient this wisdom
The less you trace-less enemies you face
And less are chances
At the end
You shall be sold by Judas friend.
Who was sweet as vine,
Yet at the end
Was enemy of mine!
- Translation from Ukrainian by Ross Wasylenko