OKSANA MAKOWIEC
author poet writer
« А КАЛИНА ЦВІТЕ... »
Автор: Оксана Маковець. США, м.Сіфорд, Вірджінія.
2011 рік.
ДВАДЦЯТИРІЧЧЮ З ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ – (ПРИСВЯЧУЮ)
(Поезія. Проза.)
Оксана Йосипівна Маковець вже відома читатам своїми поетичними та прозовими збірками «Чебрець під вікном»,«Ґроно калини»,«Вічність у порах року»,
«Мої пісні для тебе, Україно», а також як редактор літературної мозаїки – журналу«Верховина», який виходить щоквартально і друкується у США. Тут же тепер проживає й трудиться авторка своєї нової збірки, яку пропонує читачам, надіючись, що і вчителі будуть використовувати дану збірку як додатковий матеріал для позакласного читання та проведення виховної роботи з підлітками.
Цю книгу письменниця присвячує 20-річчю Незалежності України, де основною темою виступає: любов до України, до рідного краю і його історії, традицій і обрядів, до української пісні, мови, до людей і природи , адже все це закарбовано в ранимому серці й щирій душі письменниці й поетеси та завжди надихає її на творчість.
РОЗДІЛ І-й.(ПОЕЗІЇ)
«Кольори Незалежності»
Місяць серпень
Зійшов над моєю країною.
Найтепліша, найкраща
і сонячна літня пора.
Довгожданно зійшов.
І приніс Україні
Незалежності стяг –
Шлях до розквіту, щастя й добра.
І горять серпанкові світанки
У державі моїй, Українській,
Жовтим злотом ясніють
Пшеничного поля безкраї лани.
З неба синьо-блакитного
Нам сонце яскраве ясу посилає,
Весь народ наш, і землю – вітає,
Бо досяг, дочекавсь,
Заповітно дійшов до мети.
« Читаю Кобзаря»
Вкотре читаю слово Кобзаря,
З ним разом – тужу, і радію, й плачу.
Немов бувальщина минулих днів,-
Чомусь усе теперішнє в нім бачу.
Знову цитую золоті рядки
Про Україну, як святу молитву.
Не меркнуть через роки і віки
Слова Шевченкового Заповіту.
(03.1999р.)
-------------
« Промовляє Україна: »
« ...І, не загублюся в лісах, у полях -
Колосками пшениці вберуся.
І, не заплутаюсь в травах,–
За чар-зіллям ромену дорогу знайду.
А на запит: «Хто – я?»
Відповім:
Так, я - Та, що крізь тернії
в світ повернулася,
Срібноголосою піснею дзвонів
озвалася,
Оновилась, розквітла, прийшла
До людей - привіталася.
Так, я - Київська Русь,
називалася.
А тепер – УКРАЇНА !
Я, нарешті, свойого Ім’я
дочекалася».
(12.25.1998р.)
«Батьківщині»
Скажу про Вітчизну знову,
Бо слів важливіших немає
Та і наспіву другого
Для мене також не буває.
О рідна моя Батьківщино!
Зуміла тебе я узнати
У дні мої трудові,
В ночі темні й глухі...
І сміливо можу сказати:
Моє ти життя подароване.
Дочка я тобі, ти – мати мені,
І надія моя і опора,
І смуток, якого ніколи
Не вмію від тебе сховати.
Усе моє скромне багатство
Поділяю з тобою сповна.
Розділяю чесно по праву
Життя, турботу і славу,
Україно, Вітчизно моя !
(07.1998р.)
СВІТЛА НІЧ
Листопадово осінь стелиться
багряним плащем.
Вивіз в небо Велику Ведмедицю Віз
яскравим Ковшем.
Місяць повний зійшов між хмарами,
світла ніч.
Передай же, прошу, Стожарами
серця річ.
Вона, з роками, шумить потоками.
не полиша,
Розтривожена знову, знеможена
пломеніє душа.
Запримітити, вчути зумію
таємну річ.
Вже ясніє новою загравою
в спалахах ніч.
ЛІТО В КАРПАТАХ
Запахли літом верболози,
Менш повновода річка Стрий.
Туманом оповиті гори,
На Моґурі гуркочуть грози.
Шумлять смереки Копанин,
Трепети листячком тріпочуть.
У травах коники цвіркочуть,
Птахи щебечуть звідусіль.
Налиті медом повні соти,
Розквітли кетяги малин.
На крильцях ластівки підносять
Церков недільний передзвін.
ПОЛИНЬ
Гіркавим запахом полині,
і рути, й м"яти
Сповита в моїй пам'яті
стежина не зів'ята.
Це та доріжка,
що веде до хати,
В куточок рідний.
Там любистком мати
Квітчає шати,
запашні, погідні,
В Неділю Квітну.
Стелиться полинно
Терпка моєї пам'яті стежина,
до хати білої,
Що в Україні.
